Історії, які ви нам довірили
Мати чекає на сина, якій пішов на війну заради України
Проживала я сама - син на війні, донька тут. У той день ми рано-зранку почули, як в Миколаєві вибухнув аеродром. А там недалеко онучка живе, вона зателефонувала. Так і дізналися, що війна прийшла.
Дуже було страшно. Літаки літали прямо над дахом. Ми були перелякані, руки трусились, все летіло через наше село. У нас в полі багато ракет покиданих, але ще не розірвані.
Я нікуди не виїжджала, тільки онучка в Польщу поїхала, але вона вже повернулася. Каже, що там дуже тяжко.
Зараз нічого не купиш, ціна дуже велика. Нам, правда, дуже багато разів давали гуманітарну допомогу.
Вода у нас своя. У дочки і сина свої свердловини, ми в них набирали. Світло вимикали, ну це по всій Україні.
Я лягаю спати – молюся, прокидаюся – молюся, щоб синок повернувся з війни. Йому 48 років.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
