Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лідія Павлова

«Я молюся і коли лягаю спати, і коли прокидаюся»

переглядів: 30

Мати чекає на сина, якій пішов на війну заради України

Проживала я сама - син на війні, донька тут. У той день ми рано-зранку почули, як в Миколаєві вибухнув аеродром. А там недалеко онучка живе, вона зателефонувала. Так і дізналися, що війна прийшла.

Дуже було страшно. Літаки літали прямо над дахом. Ми були перелякані, руки трусились, все летіло через наше село. У нас в полі багато ракет покиданих, але ще не розірвані. 

Я нікуди не виїжджала, тільки онучка в Польщу поїхала, але вона вже повернулася. Каже, що там дуже тяжко.

Зараз нічого не купиш, ціна дуже велика. Нам, правда, дуже багато разів давали гуманітарну допомогу.

Вода у нас своя. У дочки і сина свої свердловини, ми в них набирали. Світло вимикали, ну це по всій Україні. 

Я лягаю спати – молюся, прокидаюся – молюся, щоб синок повернувся з війни. Йому 48 років.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новосевастополь 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення літні люди (60+) перший день війни розлука з близькими Біженці
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій