Я виїхала з Дружківки після початку війни. Сіла на Краматорському вокзалі у потяг і виїхала. Там було багато людей, було дуже холодно. Потім на вокзал прилетіла ракета. Я могла в той момент бути на вокзалі та загинути - це жах. Зараз я живу в Одесі, працюю. Житло оплачувати тяжко. Мої батьки залишаються в Дружківці. Дуже за ними сумую. Найбільше мене шокують прильоти снарядів. В Одесі також небезпечно. Я чекаю на закінчення війни. Планую повертатись додому.