Початок війни я зустріла у доньки. Коли вулицею їхали танки, ми від переляку побігли у підвал. Снаряди падали поряд постійно. Я могла загинути будь-якої хвилини, бо дрони літали над нами кожного дня.
Воду у Снігурівці ми брали в колодязі, світла та опалення не було. Виживати було дуже важко.
Коли місто визволили ЗСУ, у мене були сльози на очах. Я зустрічала наших воїнів біля місцевого будинку культури.
Зараз я чекаю на повернення додому онуки, яка зараз за кордоном. Вірю в перемогу України та мирне майбутнє.
