Моя дружина в липні виїжджала з Маріуполя, у неї на руках був наш син і два племінники. Вони виїхали в Запоріжжя, звідти - у Золочів, а я через десять місяців вийшов з полону. Росіяни там моє здоров’я вбили. Я не бачив дуже довго сина. Коли я повернувся з полону, то він мене не впізнав. 

Слава Богу, що у мене сім’я вціліла і виїхала з Маріуполя. І я вже не сподівався, що повернуся з полону, але повернувся.

Усі в моїй сім’ї по маминій  лінії - зрадники. Брат двоюрідний, військовий, перейшов на сторону ворога. Зі мною ніхто з маминої рідні не спілкується, бо я для них – «нацист». 

Я максимально патріот Маріуполя. Це моє місто, я люблю це місто всією душею. Потрібно зараз закінчити з цим, щоб наші діти вже не знали війни. І щоб я своєму сину не купував бронежилет і не відправляв на війну.