Коли в селі Дмитрівка, що на Київщині, почалися бої, Тетяна залишилася з двома кіньми й кількома собаками. Вона не змогла покинути тварин, навіть коли більшість сусідів утекли. І молода дівчина лишилася зовсім сама. Без світла, газу, зв'язку.  Згодом коні загинули від обстрілів, собаки жили поруч у погребі. Щоранку Тетяна виходила з укриття, годувала тварин і на дверях камінцем видряпувала дату — щоб не втратити відлік часу. Біля села стояли російські блокпости, рух контролювали ворожі військові. Тетяна зробила собі білий прапор — з палиці й мішка — і підіймала його щоразу, коли виходила надвір. Виживання перетворилося на рутину: холодна гречка, вода зі свердловини, ночівля в темному погребі. Вона не плакала — лише прийняла реальність і зосередилась на тому, щоб врятувати себе та  своїх тварин. Так Тетяна провела майже місяць.