Коли почалася війна, Вікторія навчалася в Донецькому інституті залізничного транспорту. Потім вийшла заміж. Вагітною довелося виїхати до Новгородського.
Коли працювала провідником, були рейси до Луганська. Тоді на залізничному вокзалі стріляли і до Донецька поїзд не пропускали. Дев'ять діб довелося прожити у вагоні, бо все обстріляли.
Жінка дуже вдячна Рінату Ахметову за допомогу, надану під час війни. Вона мріє про те, щоб її дитина ніколи не чула пострілів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.