Олександра Василівна народилася на Полтавщині, приїхала в Новгородське з маленькою дитиною на руках; її до себе забрала рідна тітка, так вона тут і залишилася.
Під час війни її донька поїхала, і літня жінка залишилася сама, тепер часто плаче. Страшно було, коли літаки летіли, стріляли поряд зі школою. «Плачу щодня, що одна. Хоч кішка у мене є, рятує», - каже жінка.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.