Мені здавалося, що все це поганий сон. У Слов'янську обстріли почалися майже відразу після початку війни. Я нікуди не виїжджала, живу з батьками. Коли не було води, нам її привозили волонтери. Одного разу під час привозу води почався обстріл. Усім довелося розбігатися по домівках. Я це запам'ятаю назавжди. 

Їжу готували на багатті. Виживати допомагала гуманітарна допомога, зокрема й Фонду Ріната Ахметова.

Війна викрила справжню сутність людей. Хтось допомагає, а хтось ні. Я сподіваюся, що війна скоро закінчиться і настане мир. Хочу жити так, як раніше - без вибухів і страху.