Я залишилась одна, діти живуть далеко від мене. Перший день війни був страшним. Ще у 2014 році я ховалась у підвалі, і знову мені довелось ходити в укриття. Я нікуди не виїжджала. Прильоти ракет у місті були, але далеко від мене. Я нічого не потребую, не голодую. Хліб і вода є, опалення також. Найстрашніше для мене на сьогодні те, що страждають діти. Морально переживати війну дуже важко. Зараз я бажаю тільки миру та перемоги.