Я жила в красивому місті. Гуляйполе - найгарніше на землі. Почалась війна і знищила все. У мене був будинок, зараз він розбитий. Все згоріло, чоловік отримав опіки. Не було води, світла й газу. Діти виїхали, а я залишалась в місті. Будинки дітей також розбиті. Потім я також евакуювалась. Зараз живу в Запоріжжі. Крізь ходжу з простягнутою рукою. У мене нічого немає. Повертатись мені нікуди. Я дуже хочу, аби закінчилась війна. Сподіваюсь, що скоро настане мир. У мене ростуть онуки, їм треба жити у спокої.