Понад рік я була в евакуації. Мені було дуже приємно, що були волонтери, які опікувались моєю родиною. Уваги приділяли дуже багато. А ось умови проживання були нестерпними, Ми з чоловіком почали хворіти, роботи не було. Тому повернулись додому. 

Зараз живемо в Дружківці. З перших днів війни місто обстрілюють. Для мене це дуже страшно. 

Моя донька виїхала до Нідерландів. Там вже працює, влаштовує своє життя. Наполягає, щоб я з чоловіком виїхала. Я сподіваюсь, що нікуди їхати мені не доведеться. Дуже хочу спокійно лягати спати під мирним небом.