У  мене було все для спокійної старості. Після початку війни почались обстріли. Я сиділа з чоловіком у підвалі. У нас була їжа, бо я напередодні війни купила багато продуктів. Обстріли були дуже сильними. Для мене це був жах. Прилітали снаряди та ракети. Я зрозуміла, що це страшна війна. Я не могла уявити, що росіяни прийдуть на нашу землю. Вони приїхали і все знищили. 

До нас приїхали свати та забрали нас з підвалу. Ми все залишили вдома. Господарство та собачки залишились у селі. Виїхали у домашньому одязі.

Дорога була небезпечною, але на кожному кроці люди пропонували свою допомогу. 

Зараз ми живемо в Запоріжжі. Чоловік пережив чотири інсульти. Зараз він лікується. Я чекаю закінчення війни. Хочу повернутись додому. Нехай там не буде світла та води, я візьму пляшку води та хліб і піду додому пішки.