Після початку війни я хотів виїхати з родиною, але мої батьки сказали, щоб ми зачекали, бо сподівались, що скоро все закінчиться. Так не сталось, і довелося жити у підвалі. Їжу я готував на вулиці. Запаси продуктів у мене були.

У будинку було багато самотніх людей, яким ніхто не допомагав. Я носив їм гарячу їжу. У місті не працювали комунікації. 

Коли я виїжджав з міста, тривали обстріли. Вдалося дістатись Запоріжжя. Зараз з родиною живу у Дніпропетровській області. Вірю, що Україна переможе.