Пані Людмила мешкає в Одесі, але під час повномасштабного вторгнення росіян їй довелося евакуюватися до Польщі через проблеми зі здоров'ям і необхідність медичного втручання. Війна почалася для неї рано вранці з вибухів. Людмила згадує про свою матір, яка пережила німецьку окупацію в Харкові, і дякує Богові, що вона не дожила до цього жахливого часу і не стала свідком нової війни. Людмила вірить в перемогу України й у незламний дух українців.