Історії, які ви нам довірили
Нічого немає у нас, ні дому, нічого… Жити без світла, води й опалення, як багато хто живе в Мар'їнці, – це ще не найстрашніше. А як залишитися без даху над головою і з осколками в тілі?
Коли почався обстріл, я вже була біля дверей. І тут снаряди почали падати прямо поруч із будинком. До підвалу не добігла. Сім осколків посікли ноги та грудну клітку. Я лежала дві години, кров'ю стікала. Нічого зробити не могла, телефонного зв'язку не було.
Мене знайшла дочка Ліза. Вона довго кликала на допомогу, але поруч нікого не було. Вона побігла через півтора провулка. Там була швидка, і вона привела лікарів. Врятувала мене! Хірурги витягли з мене три осколки, а чотири, сказали, залишаться в тілі назавжди.
Після поранення виявили ще й цукровий діабет, тепер у мене ноги відмовляють. Страшно не так за себе, як за дитину. Доньці 13 років, я мати-одиначка, у неї тільки бабуся, більше нікого немає. І дому немає. Коли наш будинок побило снарядами, довелося переїхати до родичів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
