У мене було не дуже легке життя. Я народилася в ту війну, вже, слава Богу, мені багато років. Дуже важко переношу ці страждання, розруху. А що робить? Таке життя. Я не понімаю такого. Хочеться щоб був мир, щоб не було воєн, страждань. Скільки людей без домівок… Переживаю за каждого. Хотілося б, щоб всі жили мирно, щоб не було переживань.

До цих подій я проживала в Гуляйполі. Вирішальним моментом для мене стало те, що сиділи в підвалах зі страхом, в розрусі, переживали, щоб ніхто не погиб, щоб все було добре. Скільки сліз у людей! Хочеться, щоб кругом був мир, щоб всі були живі і здорові. Дуже важко це все переносить.

В ночне время я побачила, як над моїм домом летять ракети. Вони літали все время. Мені в дом попав осколок, були вибиті вікна, в хаті загорілося. Я в той час була в підвалі з сусідами, потом одкрила двері – вікна кругом були побиті, біля дому було повно скла, повна хата диму, на столі телевізор горить.

Я дуже важко переживаю ці страждання й розруху

У той момент у мене був страх. Куди йти і шо робить? Як бросать все? Так ми опинилися тут. Слава Богу, знайшлися люди, які допомагають з гуманітаркою. Як кажуть, на світі Бог є.

Зразу не поїхали. Хтось не поїхав, бо боявся дом бросить. Спочатку була надія, що все припиниться.

Ми їхали автобусом, ми бідні люди, свого транспорту немає. Їхав автобус і ми ним виїхали, коли була евакуація. Ми ж не знали, як воно, шо воно далі буде. В автобусі важко було, бо ми не знали, шо далі. Вибрали Запоріжжя, бо воно найближче до дому, я сюди в лікарню їздила до врача. Тут люди прийняли, пока живемо тут.

Я похоронила трьох чоловіків, життя було не дуже легке, й до стресів, як кажуть, не привикать. Підтримують діти, внуки, я без них нікуди. Хочеться, щоб примирєніє було, щоб менше страждань було, щоб менше розрухи, щоб мир був між людьми. Народ должен жить в мирі. Война – це такий страх…

Хочеться, щоб наші діти жили в мирі і согласії, щоб не було цього страху, щоб ми вставали утром в радості і лягали в радості, щоб жили в своїй страні і не було цих проблем, бо діти тільки починають жити.