У Краматорську на початку війни молоду лікарку шокувало, що її першими пацієнтами стали діти, скалічені обстрілами. 

Я сама з Маріуполя, мені 25 років. До повномасштабного вторгнення життя моє було нормальним. 2014 рік і все те, що було потім, трішки мене сколихнули, але не дуже. Я навчалась, працювала.

В перший день війни я знаходилась не вдома, а в іншому місці – мені пощастило трішки. Зранку прокинулась від того, що вибухають ракети. Це так я запам’ятала перший день. І ще запам’ятала велику паніку, вибухи. Люди не знали, що робити. Я дуже переживала за рідних і батьків, які знаходились в Маріуполі.

Кілька місяців я не мала зв’язку з батьками – шукала, як можна зв’язатися з ними. Отримувала тільки обривки інформації: живі, чи ні. Це дуже важко було.

Я за професією – лікар, знаходилась у Краматорську, працювала в лікарні.

Коли прилетіли ракети і по нашому місту, і до нас привезли перших пацієнтів – дітей… Це був справжній жах. Це було тоді, коли вдарили по залізничному вокзалу. Мене неймовірно шокувало, що страждають маленькі діти.

Найбільші труднощі були, скоріше, внутрішні, психологічні – все це дуже важко витримати, переварити якось. Дуже важко, коли не можеш зв’язатися з родиною, коли вимушений їхати кудись далеко, де ти не знаєш нікого. Важко з працевлаштуванням на новому місці. 

Більш складно було емоційно, бо на це треба наважитись – виїхати у невідомість. Було таке відчуття, що взагалі в інший світ виїжджаєш. Не так фізично важко, як емоційно, психологічно. Була можливість і самостійно їхати, й евакуаційними автобусами.

Коли я вимушена була їхати в іншу частину України, приїхала пізно ввечері в село. Мене приємно вразило, що люди похилого віку, у яких у самих мало що є, готові були допомогти, чим могли. Це мене дуже приємно здивувало. У мене сталась переоцінка внутрішніх цінностей. І я вже розумію, хто добра людина, а хто не дуже.

Я впевнена, що ми переможемо, але не знаю, якою ціною. Вважаю, що нам ще довго битися і боротися. Вірю, що наше майбутнє буде мирним і щасливим, все буде добре. Я плани на майбутнє не будую, але все буде добре - я в це вірю.