Мені 39 років. Я учасник АТО. Зараз не служу через інвалідність. Родом я з села Запорізької області, якого вже немає: росіяни його розбомбили.

24 лютого я з дружиною був у Бердянську. Коли місто потрапило в окупацію, росіяни почали виловлювати учасників АТО. Нам вдалося виїхати з Червоним Хрестом. Однак я дуже нервував, тому в мене стався мікроінсульт.

Коли почалася війна, мій батько був у Запоріжжі. Потім поїхав у село і зник безвісти. Досі не знаємо, що з ним трапилося. Мати болісно переживає його зникнення.

Зараз ми з дружиною орендуємо житло в Запоріжжі. Моя мама живе з нами.

Думаю, що війна закінчиться, коли в росії зміниться влада. Я вірю, що все буде добре: переможемо ворога й будемо відбудовувати нашу країну.