Коли почалася війна, я відразу почула обстріли. Я не вірила в те, що почалося вторгнення, до останньої хвилини. Моєму онуку тоді було лише два рочки. Я дуже за нього хвилювалась. Син з невісткою приїхали, аби не було так страшно.

Проблеми з водою і газом були, але у мене приватний будинок, отже, доступ до води і тепла був.

Зараз ми виживаємо за рахунок городу. Син та невістка отримують допомогу як ВПО, чоловік залишився без роботи.

Я сподіваюсь, що війна скоро скінчиться і нам не доведеться нікуди виїжджати.