24 лютого мої діти і онуки виїхали з міста, а я з чоловіком місяць сиділа під обстрілами. Було дуже тяжко. Продуктів та медикаментів у нас не було. Ліки та їжу з Дніпра через волонтерів передавали діти. 

Ми з чоловіком виїхали власною автівкою. Зараз я живу в Дніпрі. Спогади мене мучать щодня. Я відволікаюсь на онуків. Сподіваюсь, що на них чекає мирне майбутнє.

Я дуже хочу повернутись додому та відновити своє житло.