Резякова Нонна, учениця 11 класу Володимирівського ліцею «Успіх» Запорізького району Широківської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Крамарець Оксана Анатоліївна

«Моя Україна майбутнього»

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

В. Липинський

Цей вислів ідеально підходить до нинішньої ситуації сьогодення. Він повинен стати путівником для всіх українців. Зараз моя Україна   переживає дуже складні часи. Мою улюблену  Батьківщину руйнують вороги – нелюди. Вони, як скажені  звірі, вдерлися на нашу землю, вбили багато українців і продовжують робити лихо людям кожного дня.

Біль. Розпач. Сльози. Втрати. Ненависть. Надія. Ось такі відчуття  зараз у душі кожного українця. Всі ці жахливі речі відбуваються  через одну нерозумну  кровожерливу людину, яка вирішила нас, українців,  «врятувати».

Від кого ? Навіщо? Чому? Питання можна продовжувати.  

Але українці - це незламний народ,  і ми обов’язково переможемо та будемо жити в мирі. Перемога  прийде зовсім скоро, головне вірити в себе та ЗСУ.

Що ж я зроблю, коли Україна переможе ненависного ворога?

Особисто  я буду радіти та плакати. Для мене мир – це цінність, яка дорівнює життю. Ми всі зрозуміли цю істину 24.02.2022 року. Раніше в  моїй ненці – Україні  все було чудово. Дивно, що  не цінували простих речей: радіти тому, що виспалися, що зустріли новий день здоровими, що маємо можливість пити ранкову каву вдома.  Ми розквітали від краси природи та пишалися  талановитим народом. Кожен день проходив спокійно, тоді ніхто не боявся виходити на вулицю в будь-який час, а літаки в мирному  небі зачаровували своїм польотом.

 Але  один день  змінив життя мільйонів жителів України. Тепер над нашими головами літають ракети, кожен сигнал «Повітряна тривога» викликає страх та тривогу в наших серцях. Більшість українців  зараз живуть  одним днем, адже невідомо, чи настане завтра. Всі ми чекаємо,  коли війна скінчиться повною перемогою. Я вірю всім серцем, що вона  буде скоро, бо дуже чекаю її, тому що  маю багато планів на майбутнє. Я – учениця 11 класу, мрію скласти іспити уже в мирній державі, вступити до ВНЗ і мати надію, що здобуваю освіту в очному форматі.

Мрію. Вірю. Сподіваюся.  Знаю, що мрії збуваються у тих, хто дуже вірить.

Я дуже давно запланувала   подорож всією Україною і сподіваюсь, що все вийде.  Мені буде цікаво відвідати всі прекрасні куточки моєї неозорої Батьківщини. Хочу більше і більше  дізнаватися про традиції мого народу в  різних селах та містах. Мрію  привезти сувеніри на згадку з усіх куточків рідної землі.

Перемога -  це велике щастя для нашої  України. Ми обов’язково її дочекаємося. Наша країна незламна,  і ворог  ще пошкодує про те, що напав на нас. Усі чекають того дня, коли по всіх каналах  повідомлять про звільнення окупованих територій, про розбиття ворога на всіх направленнях.

Цей день ми маємо зробити таким, щоб запам’ятався на все життя. Я планую провести його разом з родиною, влаштувавши сімейну вечерю, зустрітися  з усіма близькими, які будуть повертатися додому з чужини.    Ось такі в мене плани на майбутнє. Я дуже чекаю на їх здійснення та вірю в перемогу України.

А потім настануть часи відбудови міст, сіл, шкіл, магазинів, почнеться  розквіт в усіх   сферах життя людей. І це точно буде!