Родина Цепордей втратила дім – він згорів під час обстрілів. Наталія народжувала третю дитину під час евакуації. Зараз родина в безпеці, але життя вони будуть починати спочатку – додому вороття вже немає, навіть після перемоги

Ми проживали в місті Велика Новосілка Донецької області. У нас був свій будинок. Тоді у мене було ще двоє дітей. 

Війна в нашому місті почалась у день народження чоловіка, коли йому виповнилось 49 років. Думали, що до нас, можливо, не дійде, але дійшло. Ми добре запам’ятали цей день.

У мене згоріла батьківська хата, тепер немає житла. Тому шостого квітня ми виїхали звідти, приїхали до міста Жовті Води, і тут я народила третю дитину. Перед пологами я знаходилась в лікарні Кривого Рога. Мені було дуже страшно. Переживала, що будуть стріляти.

Евакуювались самотужки. У нас був свій транспорт, який весь час в дорозі ламався, але в Покровському нам допоміг з ремонтом брат, а звідти вже ми поїхали у Жовті Води.

Під час бойових дій ми зіткнулися з фінансовими труднощами. Я інвалід третьої групи, ношу слуховий апарат, який наразі потребує заміни. Вирішувати поточні потреби нам допомагає гуманітарна допомога. Ми отримуємо суміші, підгузки і продукти. Чого не вистачає, те купуємо. Віруючи люди допомогли нам меблями. Місцеві допомагають. 

Слава Богу, ми зараз у спокої. В підвалі не сидимо, як сиділи вдома.

Не знаю, коли і як закінчиться війна, але ми сподіваємось на перемогу.

Додому повертатися вже, мабуть, не будемо - нікуди повертатись. В місті немає світла та води, то ми плануємо десь купити свій будиночок і жити, ростити дітей.