На момент початку повномасштабної війни Анастасія Терещенко проживала зі своїм хлопцем у Запоріжжі. Дівчина була переконана, що ніякої війни не буде, це все провокації, а тому не панікувала навіть тоді, коли над містом літали винищувачі. Пара переїхала до батьків хлопця, там родина ховалася у підвалі. Полиці магазинів у місті були порожні. Згодом молоді люди вирішили поїхати на батьківщину Анастасії у село Вищетарасівку Нікопольського району, проте вони ще не знали, що там теж небезпечно. Коли на Запорізькій атомній електростанції відбулися російські провокації, Анастасія повернулася в Запоріжжя та почала волонтерити.