Перший снаряд прилетів у сусідній будинок о п’ятій годині ранку 24 лютого. Я подумала, що це вже кінець. Місяць ми просиділи у підвалі у сусідньому будинку. Магазини не працювали, ми не могли вийти з підвалу ні на мить. Було дуже багато поранених людей та загиблих.
Одного разу ми ледве не загинули: стояли у черзі за водою і потрапили під обстріл.
23 березня ми виїхали під обстрілами о сьомій ранку. Психологічно було дуже тяжко. Ми доїхали до вокзалу, а потім сіли в евакуаційний потяг. Наша кішка також поряд з нами. Спочатку я залишила її подрузі, а потім виїхала і вона.
Я мрію про мирне майбутнє. Саме таке, яким було наше життя раніше.
