Я жила в Рубіжному. Після початку війни два тижні перебувала під обстрілами. Було дуже страшно сидіти в бомбосховищі. Вікна і стіни тремтіли. Я думала лише про те, як вижити.
Не було продуктів. Добре, що були запаси вдома. Коли росіяни зайшли у місто, я вирішила виїжджати. Я зібрала речі за п’ять хвилин. Дорога було небезпечною.
Бомбардування тривали цілодобово.
Спочатку я жила у рідних у Полтаві, потім виїхала до Кам’янського. Залишаюсь тут, але як буде далі, не знаю. Чекаю на завершення війни.