"У нас забрали будинок, місто, рідних, близьких, надію, всі плани, все це звалилося", - з жалем розповідає Ганна Бородуліна з Маріуполя. Коли в місті почалися обстріли та авіаудари, її сім'я перебувала у своєму будинку у приватному секторі. "Коли авіабомби скидали, то ми в коридорі всі сиділи, стиснулися, молилися Богу", - каже жінка. Пізніше вони перебралися до квартири тітки в іншому районі, але й там їх обстріляли. Коли вони мешкали на четвертому поверсі, то на сьомий прилетів снаряд. У їхній квартирі вибило вікна на лоджії і осколками посікло машину у дворі, але, на щастя, вона завелася. Жінка з рідними хотіла виїхати з міста, але не було зеленого коридору і окупанти не випускали людей з населеного пункту. Каже, що коли були під обстрілами, всі люди дуже згуртувалися і допомагали один одному.

Я досі не знаю, де моя мама, сестра та два племінники