Я відчувала, що почнеться війна. Хвилювалась за дітей, думала, як їх вберегти. Допомагала людям, розвозила гуманітарну допомогу. Мене шокувала невідомість. Гинули люди, яких я знала. У місті були проблеми з медикаментами, ми з колегами шукали ліки. Продуктів у місті також не було. Єдине, що було, - хліб та молоко. Цим забезпечували місцеві підприємці. 

Місто бомбили з літаків, була зруйнована підстанція. В результаті у нас не було світла по п’ять днів. 

Зараз я чекаю на закінчення війни.