Скала Богдан, 15 років, Харківський науковий ліцей-інтернат «Обдарованість» Харківської обласної ради

…За вікном лунав гуркіт гармат, де-не-де чути стрілянину…Неподалік снаряд влучив у будинок…він палає…чути тріск полум’я, крики і стогони людей… Все затягнуте димом і смородом… мене душать сльози і ще щось, що я не можу описати… Я прокидаюся в холодному поту, серце колотиться в грудях, немов злякана пташина…і розумію, що це сон. Страшний сон для мене, але жорстоке сьогодення для тисяч наших співвітчизників.

Я добре пам’ятаю день, коли розпочалася війна на сході України. Ця звістка постійно пульсувала в моїй голові і осідала глибоко в душі.

Пізніше я відчув, що таке біль втрати. Так, з моїх близьких ніхто не постраждав, але душа моя боліла за наших співвітчизників, які були там, на передовій.

Я часто згадую слова мого знайомого, який повернувся з Донбасу, відвоювавши там 15 місяців: «Мені не відразу вдалося позбавитися від звички прокидатися кожні дві години, як це було під час чергування на передовій».

За його словами війна створює «оцінний фільтр» того, ким людина є насправді і чим вона хоче займатися. Але і суспільству, за словами ветерана, слід краще зрозуміти стан тих, хто повертається з фронту, хто втратив свої домівки, своїх рідних… Потрібно турбуватися про те, щоб люди не втратили себе.

Я не бачив війни в обличчя, але відчував її подих через страждання моїх близьких під час першої та другої світової війни – через наше минуле.

Але сьогодні страшно усвідомити те, що в сучасному світі, світі нових технологій і звершень, може бути війна! Цілком погоджуюсь зі словами Альберта Ейнштейна: «Я переконаний, що вбивство під приводом війни не перестає бути вбивством».

Війна – це лихо для кожної людини, міста, країни та цілого світу. Війна завжди була і буде передвісником смерті, жалоби, плачу та сподівання.

Сподівання на те, що близькі, які пішли на фронт, пришлють додому якусь звісточку, що вони живі. Для країни - це руйнування, голод, збитки та економічне падіння. А для світу - це шрам на усе життя, який ніколи не загоїться і не забудеться нащадками. Я – людина нового покоління! Я засуджую війну в усіх її проявах, засуджую людей, які її розв’язали, бо, на мою думку, вони не думали про інших. Мені хочеться, щоб події, які відбуваються на сході нашої країни були лише сном. Нехай страшним, але сном!