Я з міста Снігурівка Миколаївської області. Мені 69 років. 

Як почалася війна, я була дуже хвора - можливо, на ковід. У нас спочатку була тиша, а потім - шум, галас. Думаю: що воно таке? Виглянула з вікна - і побачила солдат, не наших.

Як нас окупували, звісно, це дуже шокувало; багато було техніки та солдат.

Було важко жити без світла і зв’язку. Усі були на нервах. Переживали, звісно. Я до сих пір не можу до всього цього звикнути - це дуже важко морально переносити.

Сподіваємося, що якомога швидше наші хлопці вигонять окупантів з нашої землі. Звісно, ми переможемо. Мені майже 70 років. Яке в мене майбутнє? Головне, щоб дожити в мирі.