Перший день війни для мене був дуже тривожним. Моя дружина була вагітною третьою дитиною. Ми виживали без світла, води й газу під постійними обстрілами. Це було дуже страшно. Не було необхідних продуктів для дітей. Годувались лише із запасів. Пекли коржі на багатті. 

Мені доводилось розбирати завали. Найстрашнішим було знаходити тіла маленьких діток. Я ніколи цього не забуду. 

З Маріуполя я вивозив родину під обстрілами. Спочатку ми зупинились у рідних. Там помились та нормально поїли. Потім виїхали на підконтрольну територію. 

Зараз я живу в Дніпрі. Тут знайшов роботу. Зараз чекаю лише миру.