Поруцко Олександра, група Р-21, Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки»
Вчитель, що надихнув на написання есе - Шадловська Людмила Анатоліївна
«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»
У житті кожної людини бувають моменти, після яких уже нічого не буде, як раніше. Часто ми навіть не одразу усвідомлюємо, наскільки важливою була та чи інша подія, але з часом розуміємо: саме вона змінила наш погляд на світ, на себе, на інших людей. Перша подія, яка змінила мене – війна… Війна перевернула моє життя. Це момент дорослішання, час думати не лише про себе. Війна – це слово, яке лякає і вражає. Для мене, дитини, війна асоціюється з новинами по телевізору, з червоними сповіщеннями на екрані, з батьківськими розмовами про те, що зараз відбувається в нашій країні. Я часто задумуюсь про те, що війна – це не лише бої і зброя. Це ще й боротьба за те, щоб мати можливість жити так, як хочеться. Кожна людина має свій шлях, свої мрії, бажання.
Наприклад, я мрію стати художником. Мені хочеться малювати красиві картини, подорожувати і вивчати світ. Але війна забирає ці мрії, змушує людей ховатися. Я чую, як мої батьки кажуть, що війна забирає не лише життя, а й надію.
Я пам’ятаю, як одного разу ми з мамою ходили в парк. Вона казала, що коли була маленькою, вони грали в такі ж ігри, які ми граємо зараз. Але з часом у людей з’явилися інші турботи. Війна змусила багатьох залишити свої домівки і шукати новий шлях, нову батьківщину. Я не можу уявити, як це – залишити свій дім. Мій улюблений куточок у кімнаті, мій малюнок на стіні, моя колекція іграшок – все це частина мене. Я не знаю, чи зможу я коли-небудь віднайти свій шлях, якщо втрачу все це. Але я також бачу, як війна об’єднує людей. Я спостерігаю, як мої батьки допомагають іншим: приносять їжу, одяг, відправляють листи в інші міста. Вони кажуть, що навіть у найскладніші часи важливо залишатися разом і підтримувати один одного.
Ще одна з таких подій – зустріч зі справжньою людиною, яка хоче допомогти і ця допомога - щира, безкорислива, людяна.
Сила допомоги полягає не тільки в матеріальній підтримці. Це щось набагато більше. Це моральна опора, віра в добро, відчуття, що ти не сам. Іноді навіть просте слово, підтримка у важку хвилину, вияв турботи - здатні зробити диво. Людина, яка отримує допомогу, починає вірити в людей, у справедливість, у краще майбутнє. Буває, що саме така ситуація стає переломною у житті. Хтось, хто пережив складний період, отримав підтримку й любов від інших, сам вирішує змінити своє життя, віддати щось у відповідь.
Так народжуються нові цілі, бажання допомагати іншим, бути корисною, робити добро не заради подяки, а просто тому, що це правильно.
Допомога змінює і того, хто її надає. Люди, які готові підтримати інших, виявляють у собі найкращі риси - чуйність, доброзичливість, великодушність. Такі вчинки не минають безслідно: добро, яке ми віддаємо, обов’язково повертається - іноді несподівано, іноді через роки, але завжди у правильний момент. Подія, пов’язана з допомогою, може бути не гучною, не героїчною, але вона здатна вплинути на внутрішній світ людини набагато глибше, ніж будь-які слова. Такі події формують наші цінності, вчать співпереживати, підтримувати та просто бути добрими людьми.
Саме сила допомоги здатна змінювати світ - починаючи з одного окремого серця.