Я з села Гуляйполе Запорізької області. У липні виїхав у Запоріжжя.

У березні через Гуляйполе пройшла колона російської техніки. Пішла на Оріхів, а потім повернулася назад. Наші військові тримають оборону, але російська армія постійно обстрілює місто.

Мій друг жив у селі, розташованому за п’ять кілометрів від Гуляйполя. Воно потрапило в окупацію.

Друг розповідав, як поводилися російські солдати і як він тікав звідти. Від його розповідей у мене кров закипала в жилах і сльози наверталися на очі.

У моєму будинку вилетіли вікна й двері. Я чотири місяці просидів у погребі. А потім син мене вивіз у Запоріжжя. Він працював у "швидкій допомозі". Донька працювала в лікарні у Гуляйполі. Вона також виїхала у Запоріжжя. Сестра втекла в Польщу.

У Гуляйполі не було води, газу й світла. Продуктів вистачало завдяки волонтерам. Вони проривалися через обстріли й привозили все необхідне. А в Запоріжжі я отримав гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Не голодую, тільки упав духом, бо дуже хочеться додому.