Коли Любов Михайлівна згадує, що довелося пережити в Лисичанську від початку повномасштабного вторгнення, її голос одразу починає тремтіти. Це дуже болісні згадки для жінки. Її серце ледь витримувало ті жахливі вибухи. Довго знаходитися там було неможливо і Любов Михайлівна виїхала до Сум. Вона тішиться, що тут виявилися дуже добрі люди. Але туга за рідною домівкою не відпускає.