Я живу у Слов’янську. Війна прийшла неочікувано. Я була вагітною, довелось виїжджати. На потязі доїхала до Харкова, а вже звідти поїхала далі. Тяжко було, термін вже був великий. Я народила донечку на Хмельниччині. Знайшла  там прихисток, отримувала гуманітарну допомогу. Потім я повернулась додому. Зараз у місті буває неспокійно. Перші місяці війни не було води та газу. Наразі все працює.

У місті багато руйнувань. Снаряди та ракети прилітають доволі часто. 

Зараз я чекаю миру. Бачу, що, можливо, доведеться виїжджати. Прикро, що росіяни не зупиняються. Сподіваюсь, що в Україну скоро прийде мир.