Ми не очікували, що війна буде, що почнуть стріляти і що ми будемо це бачити і чути. Перший день війни я запам’ятала погано. Ми чули, як стріляли, і військових бачили. Наше село Зоря окуповане. 

Води не було, світло то вмикали, то вимикали. Воду ми набирали завчасно. 

Ліків не було взагалі, і не можна було ніде дістати. А що стосується їжі, то магазини в нас ще працювали. 

Я була вагітна, і ми переживали, як я буду народжувати в селі. 28 березня виїхали, бо було страшно. Невідомо, залишились би ми живими чи ні. Ще нормально виїхали, нас тільки на блокпостах перевіряли.

Ми приїхали до Запоріжжя і тут вирішили залишитись. А куди далі їхати? Я вагітна була, і мені не було куди їхати. Я повинна була народжувати. Наша дитина народилась у вересні.

Чоловіка мати виїхала, а мої родичі там залишились, не змогли виїхати. Як на мене, хай би війна сьогодні закінчилась, щоб цього не бачити і не чути. 

Сподіваюсь, що у майбутньому ми житимемо нормально без війни і не будемо бачити й чути обстріли.