Мені 31 рік, у мене троє дітей. 24 лютого зранку ми були вдома, про початок війни дізналися з інтернету. 

Я була в шоці, коли перший раз почула обстріли. Дуже сильно злякалися ми і діти. Я дуже переживала за дітей.

У нас було щось своє з продуктів, і запаси. Криниця у дворі стоїть. Тільки світла не було, а так - можна було жити. Війна на нас тільки морально вплинула. Я і зараз, як щось почую, то вже страшно, всю трусить. Роботи немає ні в мене, ні в чоловіка. Ще війна йде, і коли вона закінчиться - ніхто не знає.