"Не було ні води, ні світла, не було продуктів харчування", - згадує про життя в Маріуполі Любов Давидова. Каже, що не могли й уявити, що їхнє рідне місто так зруйнують, і що буде така складна гуманітарна ситуація. Її чоловік ходив під обстрілами, шукаючи продукти, а вона з двома маленькими дітьми сиділа в підвалі.
Каже, що найстрашніше було бачити мертвих людей, що лежать на вулиці.
Виїхати сім'ї Любові та її батькам допомогли волонтери, яких вона зустріла випадково. Буквально за годину вони зібралися, залишили всі свої речі та евакуювались із міста.