Привіт, я Поліна. Мені 14 років, я талановита та спортивна дівчинка. Захоплююсь фотографією: роблю класні фотки своїм друзям, фотографую природу, памʼятки архітектури та мистецтва. Маю собачку породи Чіхуахуа, на імʼя Циля. Професійно займаюсь синхронним плаванням, є кандидатом в майстри спорту, маю більше 50-ти медалей та нагород. Вчусь за програмою «Інтелект України», завжди прагну закінчити навчальний рік лише на 10-12 балів. У мене це виходить. Зараз навчаюсь в школі медіації. Активно займаюсь волонтерством. Є членкинею молодіжної громадської організації. Мій девіз по життю: вчимось, розвиваємось, вдосконалюємось щодня і щохвилини.

Війна мене та моєї сімʼї торкнулась безпосередньо. Ми проживали в Корабельному районі міста Миколаєва, який довгий час знаходився під постійними обстрілами та бомбардуваннями. На жаль, я була свідком того, як ворожі винищувачі скидали авіабомби на житлові будинки. Вони пролетіли прямо над моєю головою і за декілька хвилин прозвучали вибухи. Там загинули люди… В сусідній підʼїзд прилітали снаряди, а я якраз заходила в будинок. Ішовши до магазину, ми з мамою почули свист, то обстрілювали касетними снарядами, ми ледве лишились живими. Потім була евакуація до Одеси, під звуки вибухів.

Війна-це страшно, сумно і дуже боляче. Мрію про безпровідні навушники. Вони мені потрібні для оптимізації навчання та моєї громадської діяльності.