У перший день війни мені було дуже страшно й боляче. Я була готова до бойових дій, тому в мене було все, що потрібно. Переживати обстріли було дуже важко. Я чекала, що все швидко закінчиться, але все ж таки війна тривала.

Була шокована тим, що росіянам було байдуже не велику кількість смертей. Вони на нас напали та вбили багато українців ні за що. 

З міста я виїхала з родиною на машині. Ми взяли найнеобхідніше та домашніх тварин. Дорога була важкою, бо були затори. Зараз ми живемо в Кіровоградські області. Майбутнє для дітей бажаю, щоб було лише мирним. Дуже б хотіла дочекатись закінчення війни.