Рятуючись від обстрілів, Тетяна Вікторівна з чоловіком на стареньких «жигулях» подолали непростий шлях з Миколаєва у Чернівці

За день до початку війни я з родиною святкувала свій день народження. А 24 лютого вранці мене розбудив дзвінок від брата, який сказав, що розбомбили військовий аеродром біля нашого району в Миколаєві. Після цього всі наші родичі роз'їхалися Україною.

Ми з чоловіком дві доби добралися до Чернівців на стареньких «жигулях». В дорозі у нас ламалась машина та закінчувався бензин.      

Ми були змушені збирати на обочинах великі пластикові пляшки, щоб заправити їх бензином.

У Чернівцях нас забезпечили всім необхідним. Я захоплююся нашими людьми, які завжди допомагають.

Мене шокувала новина, що у Маріуполі самотня дитина померла через відсутність води та їжі.

У мене є фото мого будинку, яке щоденно нагадує про війну. На ньому видно, що снаряд зруйнував наш балкон.