Я мешкаю у Снігурівці з батьками. Зранку збиралася на роботу, зателефонувала мама і сказала, що у Новій Каховці були вибухи. Але ми зібралися і все одно поїхали на працю. Близько опівдня почали літати ворожі літаки, рухатися колони техніки, було чутно постріли з боку Херсону. Були величезні черги на заправках, в аптеках, в магазинах. Була паніка. Ось такий був перший день війни.

Війна - це дуже страшно. У нас були обстріли щодня, рухалися колони з технікою. До травня 2022 не було можливості щось купити, оскільки був заблокований рух через те, що 19 березня ми були окуповані. З кінця травня ми змогли їздити в Херсон, щоб купити продукти. З лікарями були проблеми. Так сталося, що я на два села була єдиним медиком і у мене було дуже "веселе" життя. Залишилося дуже багато пенсіонерів, і кожному до лікарні було доїхати дуже тяжко. 

Найбільше шокували безглузді смерті дітей. У нас тут здебільшого перебували представники з "днр" і "лнр": вони дебоширили, мародерили, обкрадали людей. Могли прийти серед ночі, зайти куди хотіли і винести все, що хотіли, погрожуючи автоматами. Але якось ми це пережили. 

Єдиний приємний момент під час війни був той, що поряд були батьки і я більше часу проводила поруч із ними. 

Дуже важко було постійно чути обстріли. Кілька разів на тиждень у кращому випадку, коли пів години тихо і чути, як пташки співають, бо весь інший час було чути звуки вибухів, літаків, військової техніки. Це дуже важко морально. Особливо для дітей. Більшість дітей вивезли, але для тих, хто тут залишався, буде дуже важка психологічна травма. 

8 листопада почалися бої за Снігурівку. Всі мешканці причаїлися і спостерігали за тим, як ЗСУ женуть росіян. Це було дуже страшно, тому що бої були сильні. Коли побачили, що йдуть наші, це було стільки емоцій, стільки радості! Нарешті можна спокійно вийти на вулицю, не боятися спокійно розмовляти по телефону. Все село зустрічало наших військових.

Якби війна закінчилася прямо зараз, я б була щасливою. Хочу, щоб перестали гинути молоді хлопці і діти.

Я б хотіла, щоб мої діти ніколи б не побачили того, що довелося побачити мені. Щоб вони нічого не боялися. І щоб нікому не доводилося втрачати близьких людей.