Жидков Єгор, 1 курс, Слов'янський фаховий коледж транспортної інфраструктури

Вчитель, що надихнув на написання есе - Плоха Вікторія Леонідівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Пройшло більше тисячі днів від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Ранок 24 лютого 2022 року став найжахливішим у моєму житті. Гучні вибухи розділили моє життя на до та після. Ця руйнівна війна внесла жахливі зміни у моє щасливе і безтурботне життя. На той час я навчався в дев'ятому класі. Здавалося, що мої мрії і сподівання розсипалися, мов картковий будинок. Наша школа перейшла на дистанційне навчання і мені довелося пристосовуватись до нового способу життя.

Завдяки підтримці моїх батьків я зрозумів, що потрібно продовжувати добре вчитися, бо мої знання - це безцінний досвід, який ніхто не зможе відняти.

Хоча важко було зосередитись на навчанні, коли за вікном лунають звуки сирен та чути вибухи, але я прикладав максимум зусиль, щоб закінчити школу з гарними оцінками. І мені це вдалося. Звичайно в цьому мені допомогла турбота і підтримка моєї родини, а також вчителів, які зробили все можливе, щоб ми не відставали у навчанні, і я вдячний їм за це. Але дуже шкода, що багато моїх друзів та однокласників поїхали з міста і ми не змогли прийти до школи на останній дзвоник. Щоб відволіктись від війни ми з молодшим братом вирішили допомагати безпритульним тваринам, які залишились на вулиці зовсім беззахисні і налякані.

Багато котів та собак ходили вулицями нашого міста в пошуках їжі та притулку. Ми приносили їжу та воду, намагалися надати медичну допомогу.

Звісно, ми не велика волонтерська організація, але я задоволений, що зміг внести хоч маленький вклад у цю справу. Допомога безпритульним тваринам під час війни - це не лише обов’язок, але й можливість проявити людяність і доброту. Я впевнений, що навіть і маленькі дії можуть мати велике значення. Наразі я навчаюсь у Слов'янському коледжі транспортної інфраструктури. У майбутньому я буду налагоджувати зв'язок. Вибір цієї спеціальності був для мене очевидним, адже під час війни я зрозумів, наскільки важливо мати надійний зв’язок. Війна показала мені, що зв’язок може врятувати життя та підтримувати спілкування з близькими людьми.

Ці 1000 днів війни змінили мене назавжди. Вони навчили мене бути сильним, не здаватися і завжди вірити у краще. Я пишаюся тим, що продовжую свій шлях, незважаючи на всі труднощі та негаразди.

Я навчився цінувати прості речі: час, проведений з родиною, можливість вчитися, мати можливість зустрітися з друзями, навіть просто поснідати без звуків сирен. Отож, я не знаю, що чекає на мене у майбутньому, але я вірю, що можу подолати всі труднощі. Ця війна, звісно, наробила багато лиха, але я буду боротися за свої мрії і ніколи не втрачу надії.