Моє життя було спокійним та стабільним. Я не очікувала біди. Від початку війни залишаюсь з дітьми в Миколаївці, бо рідних в інших регіонах країни у мене немає. Під час обстрілів часто сиділи у підвалах. Перші місяці війни у місті не було газу та води. Я боюсь за життя своїх дітей. Чудово розумію, що будь-якої миті можу втратити все. Чи настане завтра ранок? - Невідомо. Я вдячна громадським організаціям, які нас підтримують. Дуже чекаю на мир та краще життя для моїх дітей.