У перший день війни я почула вибухи, зібрала речі та поїхала до рідних. Всі разом ми поїхали до моїх батьків, де було укриття. Всю ніч ми не спали, дуже хвилювались за життя. У місті не вистачало продуктів й ліків. Банкомати не працювати, тому у мене не було готівки. 

Коли почалась війна, я з роботою виїхала до Черкас. Спочатку я жила в таборі, де було багато людей. Потім почала винаймати квартиру, де жило ще сім переселенців.

Потім переїхала у квартиру більше, де також живу з іншою родиною. 

Мої рідні роз’їхались, зараз живуть, хто де. Дуже хочу всіх побачити. Вірю у вільну Україну, де ми будемо жити, а не виживати.