Я живу з чоловіком-інвалідом другої групи. Початок війни був жахливим - відразу почались обстріли. Росіяни до нас приходили, я дрижала від страху. Понад пів року ми прожили в окупації, ледь вижили: грошей не було, магазині всі були закриті. Я боялась вийти на вулицю, бо росіяни ходили містом з автоматами. 

Коли місто звільнили, я вибігла на вулицю й вітала ЗСУ.

Зараз нам привозять гуманітарну допомогу, пенсію виплачують. Бойові дії досі тривають, літаки літають. 

Я вірю в перемогу України.