Початок війни для мене був великим стресом. З 2 березня у місті все припинилось: воду, світло і газ не подавали. Через бойові дії у нас все зруйнували. Обстріли тривали весь час.

Коли евакуювались, ми їхали зі сльозами на очах. Це було вночі: дуже сильно бомбили. Я боялась, що мій дім зруйнується. Це було найважче.

Зараз вертатись додому неможливо, бо місто поблизу окупованих територій. Морально мені дуже важко, мені 65 років. Я душа звикла до місця свого життя.