У перші дні війни Добропілля стало безлюдним. Люди виїжджали з міста, було дуже страшно залишитися під обстрілами. Магазини та аптеки закрились на певний час, виживати було дуже складно.

Над головою літали винищувачі, було дуже страшно. Я бігала у підвал, доводилось там перебувати довгий час.

Я доглядаю батька, йому 95 років. Він не встає. Я не могла його покинути і виїхати. Зараз сподіваюсь тільки на закінчення війни.