Я живу з чоловіком. Через хворобу ніг він ходить лише за допомогою милиць. З першого дня війни через Снігурівку йшли танки та БТРи, й місто опинилось в окупації. Мені було дуже страшно, але я не могла нічого зробити. Я боялась, що до мене прийдуть росіяни та вдягнуть мішок на голову.

Більше за все я боялась літаків. У нас у дворі і досі лежить снаряд, який не розірвався. 

Коли місто визволили ЗСУ, я і все місто дуже раділи. Я дуже хочу, аби війна закінчилась якнайшвидше. Я вірю, що наша країна процвітатиме у майбутньому.