11 років – це ще зовсім мало, але за цей час я встигла народитися, походити в свій улюблений дитячий садок і пізнати в цей період прикрості війни.
Так, мені було всього п’ять років, коли вона своєю руйнівною силою увірвалася в наше містечко – мій рідний Лисичанськ.
Я мало що пам’ятаю про це. Дитяча пам’ять має властивість забувати, і в цьому випадку це дуже добре. Я пам’ятаю тільки вибухи, багато танків, військових людей, вертольоти над головою, плач дітей і темні підвали. А потім вдома зникло світло, газ і вода.
Ні, я більше ніколи не хочу це згадувати! Це дуже страшно. Бажаю всім миру.
.png "Імена")
