На початку війни я була на роботі в лікарні. Почула вибухи та зрозуміла, що почалась війна. Обстріли були постійно. Моя чотирирічна дитина була налякана. Ми сиділи в підвалі, а у доньки була температура під сорок. Я постійно дзвонила лікарям, але зв’язку не було. Магазини були закриті, я бігала під об стрілами за молоком, щоб нагодувати дитину. 

Я виїжджала з міста під обстрілами мінними полями. Чоловік працює на шахті, тому ми залишаємось у Богданівці.

Я також вимушена була вийти на роботу, хоча моя дитина має інвалідність та потребує постійного догляду. Добре, що мені допомагає тітка. 

Я живу на препаратах. У мене тривожний розлад. Дуже хочу, щоб закінчилась війна, країна розвивалась, а люди не виїжджали до інших країн.